Якушинецька СЗШ І-ІІІ ступенів - гімназія (з продовженим днем)

   





Історія школи

Історія та розвиток закладів освіти в с. Якушинці.

Якушинці - мальовниче село на Віннииччині. Так само як і інші села Поділля до другої половини XIX ст. в основній своїй масі було малограмотним. Перша школа у селі була заснована у  1864 році . Викдадання в школі велось українською мовою. Для школи було відведено 7,12 десятин землі.

 

Відомо , що у 1923-1924 н.р. школу відвідував 91 учень 1-4 класів.

Саме в той час у школі працював вчителем відомий професор-краєзнавець Степан Килимник, який пізніше виїхав до Канади. Ним було написано багато творів з краєзнавства, не мало обрядів  та розповідей було зібрано ним та записано саме на якушинецькій землі.

В 1925-1926 році діяла трудова школа. В цей період діти зявлялись до школи лише пізньої осені, погано відвідували  заняття через те, що батьки примушували  працювати їх в господарстві (на городі), а також доводилось пасти худобу. Часто-густо діти не відвідували  школу через відсутність взуття та одягу. Школа погано постачалася  паливом. На придбання палива не було  коштів в школі, тому дуже часто діти хворіли. Населення ставилось до школи досить байдуже, жителі села були  незадоволені з приводу виступів учителів під час релігійних свят, та з залучення дітей до антирелігійних заходів.

У школі активно проводилась виховна позакласна робота, проходили революційні святкування свята, працював драмгурток,  а також проводилась робота на шкільних ділянках, по посадці дерев.

До 1938 року Якушинецька семирічна школа носила ім’я Задонського Володимира Петровича  відомого українського революціонера, державного діяча, розстріляного як «ворога народу». В цей час в школі на уроках історії і літератури учителі були змушені говорити те, що наказувала влада. В підручниках з української мови і літератури  учні викреслювали, затушовували прізвища репресованих письменників. Особливо дісталося письменнику Івану Кіндратовичу Микитенко з творів якого було дуже багато речень-прикладів з української мови

В грудні 1934 року рішенням Уряду України був відкритий ще одни навчальний заклад це дитяча виховна колонія в селі Якушинці. У виборі місця для закладу активну участь приймав відомий педагог А.С.Макаренко. В ті роки по його ініціативі відкривалось багато подібних установ, які називалися в той час дитячими комунами-колоніями.

До війни НКВД збирало сюди безпритульних дітей, навчаючи їх різним ремеслам. 1 вересня 1941 року в школі почався навчальний рік. Сюди ходили вчитися діти зі всіх найближчих сіл. Школа була семирічна.

Саме у часи ВВВ до дитячої виховної колонії було переведено і Якушинецьку школу, деякі вчителі школи теж були переведені до цього закладу. Приміщенням слугувало триповерхове приміщення колишнього гуртожитку вихованців.

Особливе значення надавалось вивченню таких предметів як: математика, українська мова і література, географія, німецька мова. Підручників не було, крім математики. Основним навчальним посібником з української мови і літератури був «Кобзар» Тараса Шевченка.  Учителям доводилося застосовувати різні книги для занять.

Приблизно через 5 місяців після початку навчального рокуу 1941році  заняття у загальноосвітній школі припинилися та школу закрили. В приміщенні школи ( в колишньому гуртожитку колонії) німці відкрили лазарет для своїх поранених солдат. З розповідей очевидців, восени 1941 року в приміщенні семирічної школи колонії утримувалися військовополонені.

В післявоєнний час школа була відбудована. У 1953 році школа стала 10тирічною.

В 1975 році, під керівництвом Татарчука Лева Філімоновича, була побувана нова 2-х поверхова школа у якій зараз навчаємось ми. Приміщення старої школи використовувалось як шкільні майстерні.